?

Log in

No account? Create an account
Альбіна
Вільям Фолкнер. Світло в серпні 
5-е-березень-2014 11:03 am
artarea
Чорне і світле

Вільям Фолкнер
Світло в серпні
З англійської переклав Олег Король
Київ: Видавництво Жупанського, 2013


Маленьким тиранам — ні!


Роман видатного американського прозаїка Вільяма Фолкнера «Світло в серпні» написаний у зовсім іншому стилі. Нобелівський лауреат традиційніше, пишніше й багатослівніше за Ельфріде Єлінек говорить про майже ті самі речі. Застосування грубої сили тут набуває якоїсь несамовитої природності, фатальної неминучості.

Автор описує провінційні південні американські містечка часів Громадянської війни та кінця 1920-х років і зосереджується на найактуальнішій у ті часи проблемі —расовому питанні. Фолкнер наче запитує: чи справді чорна кров впливає на все подальше життя людини, чи вона визначає долю, несучи в собі внутрішній негатив, «темне, незбагненне мислення, буття негрів».

Протягом усього роману бачимо, як молодик з домішкою чорної крові прагне спростувати це твердження. Однак усі обставини проти нього: Джозефа Крістмаса віддають у притулок для сиріт, потім хлопчика всиновлює дуже суворий вітчим, котрий лупцює малого за найменшу провину, згодом юнак сходиться з офіціанткою-повією, яка зрештою покидає його, забравши гроші, які він планував витратити на їхнє весілля. Словом, усе це додається у довгий ланцюг, і так кожна наступна прикрість породжує в серці хлопця злість, робить його самотнім вовком, здатним убити того, хто стане йому на шляху, і простувати далі крізь незнайомі міста. І хоч молодий чоловік виглядає, як біла людина, суспільство упізнає в ньому здатного на злочин «ніґера». Хоча хтозна, що тут справді було визначальним, чи усвідомлення ним своєї внутрішньої зіпсутості, чорноти, на яку постійно вказували люди, чи послідовні халепи, в які, зрештою, так само міг потрапити й білий.

А проте, білий чоловік, із яким життя зводить Крістмаса, залишається наприкінці роману у виграшній позиції. Білошкірий ледачий Браун, який полюбляє випити, поводиться як дурень, зраджує товариша і покидає вагітну жінку, — втікає від усіх прикрощів. А Крістмасові за ненавмисне вбивство своєї коханки доводиться заплатити життям.

«Світлом» посеред темряви роману постає покинута вагітна Ліна, яка пішки мандрувала від штату до штату у пошуках батька своєї дитини і зрештою знайшла для дитини більш підхожого батька. А ще промені світла проливають переселенці з півночі, які вважають, що це «гріх рабства запаскудив» чорну кров, але тепер звільнили рабів, «тепер вони білішатимуть». Отже, лишається надія.

Українською мовою «Світло в серпні» друкується вперше. Переклад, до слова, дуже вдалий. Здійснив його чудовий перекладач-самоук Олег Король, автор перекладу «Пісні Соломона» Тоні Моррісон та недавнього «Ще раз, капітане!» Ейвінда Юнсона. Тож маємо ще одну пристойну книжку в серії Нобелівських лауреатів Видавництва Жупанського.

«ШО», № 15-16 (101-102), Березень–Квітень 2014 року
This page was loaded лютий 20-е 2019, 5:52 pm GMT.